Білоруська влада підгодовує «псів», яких кидає на свій народ – екс-посол в Білорусі (відео)

30.06.2011

Про політичну ситуацію в Білорусі Радіо Свобода розпитувало в колишнього посла України в Білорусі Романа Безсмертного.

– Учора в Білорусі відбулася чергова акція мовчазного протесту. А сьогодні в білоруських судах вже почалися процеси над учасниками акції «Революція через соціальні мережі».

За різними даними від різних правозахисників, там було затримано до 160 учасників акцій. Серед них 13 журналістів.

Повістки на суди були вручені людям з 29-го на 30-е червня. І вже в деяких судах почалися суди. Повідомляє сайт білоруської служби «Радіо Свобода» про те, що в суд Ленінського району Мінська зараз привезли затриманих під час вчорашньої акції.

Пане Безсмертний, як розцінювати цю акцію? Бо влада білоруська вчора під час проведення акцій на центральних площах одночасно вирішила проводити там дискотеку.

– Проводить влада не тільки дискотеку, як інструмент боротьби з протестом населення. Влада використовує так звану підготовку до Дня незалежності 3 липня: дискотеки, виступи народних колективів, естрадних колективів, рок-груп і так дальше.

Але все це є туманом, який пускається в очі людям на фоні тієї дуже глибокої економічної, політичної кризи, яку переживає Республіка Білорусь. І всі ці суди чи судилища, як зараз модно говорити в Україні, зараз будуть тривати цілий тиждень до наступної середи, коли буде захоплена чергова порція громадян, які вийдуть з мовчазним протестом. Це буде тривати без кінця.

Чим особлива вчорашня середа? Це четверта середа протесту. Вчора вперше були закликані до протестних дій робітники, тобто на підприємствах і фабриках.

Треба сказати, що на багатьох підприємствах колективи знаходилися у передстрайковому стані. Страйкували окремі цехи навіть на великих підприємствах.

У мене ще немає інформації, які прояви відбулися на підприємствах. Але очевидно, що тепер цей мовчазний протест перекинеться і на підприємства і набуде такого характеру «італійського страйку».

Частина перша

Частина друга

– Тобто, Ви все-таки думаєте, що це будуть великі акції, значні?

– У мене сумніву немає в тому, що ці акції будуть набирати оборотів. Це очевидно. І вони можуть перерости у загальнонаціональний страйк.

Те, що вчора відбулося, особливо по Гродненській і Брестській областях, говорить про те, що весь час збільшується кількість людей. І якби не вчорашній шквальний дощ і злива, які на короткий час навіть затопила один з районів Мінська, то людей було б набагато більше. І, очевидно, ця хвиля протесту буде зростати.

– Але раніше у Білорусі не було таких масових акцій протесту. Можливо, хіба від виборів, які відбулися 19 грудня, почалися протести і масові суди. Раніше в Білорусі якби було дуже спокійно.

Більше того, українці, які живуть поблизу кордону з Білоруссю, я вчора розмовляла з людьми, які часто їздили до Білорусі, то ось що нам сказала волинянка Аліна:

Аліна: Я хотіла б жити у Білорусі. Я їздила туди відпочивати. Мені там настільки сподобалося. У мене залишилася такі враження! Це порівняти з Україною – це небо і земля! Чисті узбіччя, дорога просто супер – скрізь лежить асфальт, чистенько, охайно. У нас дуже брудно.

У нас дуже важко знайти роботу, немає роботи, не така зарплата, як у Білорусі. У мене склалося враження, що там живуть майже усі багаті люди. Вони їздять на таких гарних машинах, іномарках і взагалі.

– Отакі враження пересічної Українки, яка живе на кордоні з Білоруссю.

– Треба завжди пам’ятати, що добре там, де нас немає. Це перше.

І друге. На сьогоднішній день існує цілий ряд міфів про Білорусь, які створені в тому числі нинішньою владою. Це міф про соціальний достаток.

– Очевидно, Вам доводилося бувати у білоруських родинах? Ну, не високопосадовців, а пересічних громадян. Як живе середньостатистичний білорус?

– Мені доводилося бувати і в сільських родинах, і в міських родинах, і в родинах бізнесменів, і дипломатів. Тобто за цей час перебування, я переконаний в тому, що я зрозумів, що таке Білорусь.

У Білорусі чистота від переляку і чистота там, де «ходить око» імператора і царя. Там, де ока цього немає, там скрізь так, як і в будь-яких людей. Це по-перше.

А по-друге, якщо ви говорите про соціальний достаток, то він не порівнюваний з українським. Його просто співставляти не можна, тому що статистичні офіційні цифри, про які говорять, вони просто не відповідають дійсності, і коли українець може розпорядитися цим, як завгодно, то білорус може отримувати оплати всі ці у вигляді товарних. Це те, про що українець вже забувся насправді.

Безумовно, що я можу від сказаного відзначити – це дороги. Але, вибачте, цю дорогу на масло не покладеш, її не з’їси. Ви просто іноді заїдьте у білоруське село, і ви побачите, чим живе звичайний, простий білорус, громадянин, який не має можливості купити машину.

Тепер стосовно автомобілів. До моменту вступу у Митний союз країна дійсно мала добрий механізм купівлі на Заході автомобілів і продажу їх до Росії в основному. Це був один із бізнесів, великих бізнесів білоруського громадянина. На сьогоднішній день після вступу до Митного союзу і цей канал перекрито. І особливо він перекриється з 1 числа, коли Митний кодекс Митного союзу вступить у дію.

Тому частина з того сказаного – це просто данина тій міфологізації, яка існує.

Але частина із того, що сказано, дійсно має місце. Очевидно, що дороги ліпші, магістральні особливо дороги набагато ліпші. Але я ще раз кажу: не порівнюйте. Тому що є ще одна ключова річ, про яку треба говорити. Якщо українець вільний у своєму виборі, то білорус такої свободи не має.

– Зараз з нами на зв’язку з Праги кореспондент Білоруської служби «Радіо Свобода» Юрій Дракохруст.

Юрій Дракохруст: Сп-р Бяссмертны, ў 2004 годзе Вы былі адным з «палявых камандзіраў Майдану». Вы маглі б параўнаць тагачасныя грамадзкія настроі ва Ўкраіне і цяперашнія ў Беларусі? Чаму Майдан перамог, а беларускія Плошчы 2006, 2010– не?

– Дуже дякую, пане Юрію, за поставлене питання. Очевидно, що воно доречне, коли аналізуєш всю ту ситуацію в Україні і в Республіці Білорусь.

Очевидно, я міг би розкласти цю ситуацію і в людях, і в сценаріях, і в діях, і в технологіях проведення, але, по-перше, що режим Лукашенка – це режим. Тому що навіть до 2004 року говорити про співставлення режиму Лукашенка і системи, яка діяла в Україні, неможливо, тому що є речі, які я вперше побачив тільки в Білорусі.

По-перше, це коли солдат б’є жінку по обличчю. Я таких речей не зустрічав у своєму житті ніде! І коли я побачив, а потім пізніше дізнався, як влада білоруська підгодовує цих «псів», яких потім кидає на свій народ, я зрозумів, у чому справа. Тобто якщо Ви глянете на всю систему підготовки – навчання, тренування, соціального забезпечення оцих «псів» режиму Лукашенка, то Ви отримаєте відповідь на питання: чому Лукашенко вдається трощити всі демократичні інститути і утриматися у владі?

Зверніть увагу на систему КДБ, яка збереглася, на роль яку грає старший син Лукашенка Віктор, на так звані центральні аналітичні центри. І вся система, яка йому підпорядкована: і КДБ, і Міноборони, і розвідка, і контррозвідка, і так далі, тобто такого поліцейського режиму, який ми маємо в Білорусі, його в Європі уявити неможливо. Хіба що ми його можемо порівняти з окремими диктаторськими режимами.

Тому очевидно, що в даному випадку громадяни Білорусі мають справу з жорстким диктаторським режимом. І тому очевидно, що протистояти такому режиму треба в особливих формах і методах.

Що відбулося після того, коли молоді люди набрали води у рота, почали мовчати і плескати у долоні? Влада втратила контроль над ситуацією. Вона не розуміє, що з ними треба робити. І тому ця форма сьогодні, ця, яка використовується молодими людьми, – це форма, яка похоронить цей диктаторський режим, який сьогодні діє в Республіці Білорусь.

Юрій Дракохруст: Прэзыдэнты Аляксандар Лукашэнка і Віктар Юшчанка былі ідэйнымі антыподамі, з прэзыдэнтам Януковічам у беларускага кіраўніка значна больш агульнага. Чаму ж Лукашэнка апошнія гады кіраваньня Юшчанкі не стамляўся хваліць свайго ўкраінскага калегу і працягваў гэта рабіць пасьля таго, як кадэнцыя сп-ра Юшчанкі скончылася, а прэзыдэнт Януковіч атрымаў ад Лукашэнкі вызначэньне «вашывага»?

– Справа в тім, що ми живемо в системі ідеологем пострадянського періоду. І для нас (пам’ятаєте фразу) зовнішня політика є продовженням внутрішньої політики. Це повна нісенітниця! Може бути одна зовнішня політика, зовсім інша внутрішня політика. Тому що, що керує країнами і людьми? Інтереси! І тому я не буду зараз кидатися у глибокі роздуми, але поведінка і Лукашенка, і Ющенка у період їх спільного президентства і в одній, і в іншій країні абсолютно вмотивована і зрозуміла.

Точно так, як і нинішня поведінка і внутрішня, і зовнішня, а відтак і стосунки між президентом Януковичем і Олександром Лукашенком для мене очевидно зрозумілі.

Єдине, що треба просто відмовитися від цих «совкових» ідеологем, з якими ми жили раніше, тому що це не з’єднувані канали, і не може бути одне продовженням іншого, тому що в одному випадку є мікро, макрорегіональні інтереси, з яких виходять президенти і ними керуються.

Прикладів, якщо відійти від цієї ключової міфологеми, мотивів поведінки і Президента Ющенка, і на той момент Президента Лукашенка Ви знайдете більш, ніж достатньо. І особливо це і сусіди, які є, і питання геополітичної ролі, і питання транспортних і газових, і нафтових коридорів та маса інших.

– Ми маємо запитання від радіослухачів.

Слухачка: Білорусь – це моя мала батьківщина і там батько служив на кордоні. І я, як вважаю, що рідні брати білоруси.

Мені здається, пане Романе, не треба так нагнітати обстановку у Білорусі. Нещодавно була там знайома, і живуть родичі моєї куми там. Вони кажуть, що Лукашенко – їх бацька. Він став таким авторитетом досі.

А ті, що роблять, мабуть, нагнітають з Європи, тому що Білорусь дуже самостійна. І не підтримує і США, які направили ресурси, як на Помаранчеву революцію, і Березовський скільки мільярдів сюди… А вони своїми ресурсами все влаштують.

Тим паче, там 3 липня буде день їх святкування. Ви хотіли б, щоб напередодні нашого свята 24 серпня – 20-річч України – щось подібне трапилося? А хіба Греція зараз в ЄС живе краще? Дим вночі навіть! І до чого дійшли, що такі мільярди! А Білорусь ні у кого не просить грошей, не протягує руку.

– Здається, що Білорусь зараз вже просить.

Слухачка: Треба підтримати морально їх , а не нагнітати наш народ на те, що от в них немає демократії. Демократія – це не значить, що «бєзпрєдєл» і вседозволеність.

– Ви допустилися деяких помилок. Ніяких мільярдів ніхто на українські революції і українську демократію ніколи не давав. Я не знаю, звідки Ви це берете.

Стосовно того, що відбувається в Білорусі, то я скажу зрозумілою для нас обох мовою. І українець, і білорус хочуть жити так, як європеєць. Чому вони так не живуть: ні однин, ні другий? А по тій простій причині, що і в одній менше, і в іншій більше країні існує влада і режими, які просто не дають можливості людям жити і творити так, як вони вважають за необхідне.

Стосовно того, нагнітаю я чи ні? Я стримую себе в емоціях, щоб не назвати, що насправді відбувається в Республіці Білорусь по відношенню до людей. Бо коли вам не дозволяють на вулицю вийти, сказати те, що ви вважаєте за необхідне, ви приходите в магазин – там немає елементарних товарів, коли ви маєте поїхати в Україну чи в Крим відпочивати – ви не можете отримати гривню, тому що заборонили в обмінниках обмінювати валюту. Я вже не кажу про те, що людина просто не може виїхати на Захід і так далі з будь-якою, туристичною метою чи щось інше. Коли вам кажуть: ви можете у бак залити тільки стільки бензину, скільки хочеться на те Лукашенку і так дальше.

Я ще раз кажу: добре там, де нас немає. Я це благополуччя побачив за рік, коли там жив і працював, з людьми знайомився. Тому це не порівнювані речі.

– Але, з іншого боку, Ви на початку програми говорили, що, очевидно, протести стануть масовими, а потім, відповідаючи на питання Юрія Дракохруста, сказали, що всім керує КДБ, і Лукашенко тримає все у своїх руках.

Як це співвідноситься, зважаючи на те, що коли ми записували волинянку, ми ще спілкувалися з іншими волинянами, до яких приїхали родичі з Білорусі на даний момент, то вони сказали, що не хочуть говорити на мікрофон, оскільки бояться проблем? Вони бояться навіть в Україні.

– Очевидно, що щупальця цього спрута, який називається КДБ, далеко сягають за межі такої країни. Тим більше є таке правило: співробітники колишнього КДБ не зникають і у відставку не йдуть. Просив би, щоб про це пам’ятали усі, хто дотично чи безпосередньо мав відношення до цих служб і мав честь попасти під їх контроль. І очевидно, що Лукашенко намагається через ці щупальця тримати під контролем суспільство і диктувати йому свою ідеологію.

Українці забулися про те, як їм весь час голову засмічували ідеологемами. Натомість ви зараз можете у будь-якому вузі білоруському побачити підручник з ідеології. І коли ви його читаєте – це збірний маразмів пострадянських, які перемішані з диктаторськими, тиранічними позиціями!

Тому, очевидно, що білоруська влада намагатиметься загнуздати цю свободу слова населення. Але очевидно, що не вдасться це зробити.

– Ми маємо ще запитання.

Слухач: Шановні, постійні слухачі знають, що ця слухачка проти незалежності України, за Совєцький Союз!

– Ви згадали старшого сина президента Лукашенка, а я хочу згадати найменшого сина Колю. Цей феномен дитини, яка скрізь супроводжує батька, яка приймає поради. Як до цього ставляться білоруси? Як це сприймається, коли це бачиш?

– Чесно кажучи, я не хочу на цю тему говорити, тому що, знаєте, діти не винні у тому, що їхні батьки такі, які вони є. І очевидно, що в долі цього хлопчика трагізм походить від його батька. Білорус як вихована, моральна людина просто не хоче на цю тему говорити: ні про сім’ю самого Олександра Лукашенка, ні про долю цього хлопця, ні про двох старших синів.

Мені здається, що…. Я би цю тему не піднімав. Побажав би здоров’я цьому хлопцю і благополуччя у житті!

– Сьогодні у Вільнюсі відбуваються заходи співдружності демократій. Там зібралися міністри закордонних справ 20 країн. І очікується, що буде прийнята якась резолюція по ситуації в Білорусі.

Наскільки зможе вона допо

Коментування: коментарів