Косово з вікна авто (08-2011)

2.10.2011

Скажу відверто – їхати сюди було страшно. Молоді серби у Враньє лякали вирізаними нирками, снайперами в кущах та вкраденими машинами на десерт…. Хорват біля Дубровніка чесно зізнався, що він туди не поїхав-би за жодні гроші, а чорногорський серб просто розвів руками і глянув на мене як на клінічного ідіота. А от албанці всіляко розхвалювали туристичний потенціал Косово, проте не рекомендували показуватись в сербських анклавах та переїжджати міст у Мітровіці. В результаті ми проїхали всю “незалежну” частину Косово за кілька годин, практично не виходячи з машин і доїхали до сербськонаселеної території Косовської Мітровіци.

Це сербський поліцейський блокпост на “кордоні” з Косово. Оскільки Белград не визнає Косово – штампів тут ніхто не ставить і виїзд не реєструє.

А це вже повноцінний пограничний перехід косоварів, побудований за бабки США. Тут вперше за всю балканську подорож (а до цього проїхали з вісім кордонів) примусили відкрити багажник.

Косовари не визнають загальноєвропейську “зелену карту” і парять свою за 30 євро.

Фууух… Заїхали. Ландшафт мало чим відрізняється від сербського чи македонського. Проте в кожному селі стоїть мечеть, альтернативи ми не бачили…

Дорожні знаки починають вганяти в ступор, потім звикаєш.

Звикаєш і до американських та албанських прапорів ледве не на кожному ствопі.

Звикаєш до регулярних колонн бронетехніки міжнародних сил KFOR.

Важко тільки звикнути до розграбованих чи спалених сербських будинків.

А це одна з православних святинь – монастир в сербському селі Грачаніца. Внесений ЮНЕСКО в список світовоої спадщини, що знаходиться під загрозою знищення.

Причому загроза ця цілком реальна – албанці з 1999 зруйнували\підірвали\спалили більше сотні православних храмів на території Косово-Метохії. Що казати, коли в селах звідки випилили сербів, зрівнюються з землею бульдозерами навіть християнські кладовища. З усіх сторін монастир обнесений колючим дротом, а село постійно патрулюють шведські військові, проте це не убезпечує місцевих сербів від постійних провокацій та нападів збоку албанців.

Колючий дріт не зупинив деяких правовірних перед спокусою повиколювати очі святим на вісімсотрічних фресках.

Соціалка від KFOR. Так і хочеться підписати: “Дєд – вали в Сербію поки шиптарі не зарізали”.

Поряд будуються “нові албанці”.

Той випадок коли приємно НЕ бачити синьо-жовтий прапор. На стіні естакади – країни, що визнали незалежність Косово.

Тут вже є свої номерні знаки, дуже подібні на європейські.

Під’їжджаємо до Пріштіни.

В місто не збирались, але криві карти в ЖПС заставили трохи поблудити “столицею”.

Місцева нерухомість.

Вулиці.

Статуя свободи.

Клінтон тут герой.

А героям прийнято ставити пам’ятники та називати їх іменами бульвари.

Вцілому, складається враження, що Косово – глобальний автосмітник.

Такої кількості автошротів та звалищ старих авто немає навіть в Албанії.

А ось продукт косовського автопрому.

Приїхали. Нам сюди…

Храм св.Дмитра на албанській стороні міста. Він зачинений і недоступний для сербів. Як потім нам пояснили, живий серб в цій частині Мітровіци – 100% труп, як впринципі, і албанець на сербській території.

В місті повно міжнародної поліції, військових, спеціалістів різних європейських інституцій.

З інетрвалом в кілька хвилин їздять американські HUMVEE з крупонокаліберними кулеметами. Тільки завдяки цьому тут з перемінним успіхом тримається дуууже відносний спокій.

План благоустрою Мітровіци.

На будинку поряд – десятиметрове фото якогось албанського бородача-головоріза з калашніковим.

КФОР-івська соціалка вже на олбанському.

Після цього ми таки приїхали в сербську частину Косовської Мітровіци та побували на барикадах сербів в селі Рударе.

http://lad-dal-lad-dal.livejournal.com

Коментування: коментарів